Засідання Ради міністрів ОБСЄ у МВЦ у грудні 2013 року

Чому засідання ОБСЄ відбулося в Києві

У 2013 році Україна головувала в Організації з безпеки і співробітництва в Європі. Обов’язки чинного голови ОБСЄ виконував тодішній міністр закордонних справ Леонід Кожара.

Груднева зустріч давала можливість підбити підсумки головування та погодити подальшу роботу. До Києва прибули представники 57 держав-учасниць, 11 країн-партнерів зі співробітництва й міжнародних організацій. Такі дані навела ОБСЄ в повідомленні про відкриття засідання.

Що обговорюють на такій зустрічі? Поняття безпеки тут охоплює значно більше, ніж військові питання. У київському порядку денному були затяжні конфлікти, права людини, транскордонні загрози, енергетика та довкілля. Це пояснює, чому поруч із дипломатичними переговорами про врегулювання конфліктів звучали питання свободи віросповідання та захисту людей від торгівлі людьми.

Як МВЦ працював під час міжнародної зустрічі

Місцем проведення став Міжнародний виставковий центр на лівому березі Києва. В офіційному довіднику для преси його зазначили за тодішньою адресою: Броварський проспект, 15.

Для події облаштували медіацентр із робочими місцями для журналістів і представників громадських організацій, приміщеннями для інтерв’ю та брифінгів. Телевізійні й радіокабіни мали отримувати відео- та аудіосигнал із засідань. Доступ до території здійснювався за акредитацією.

Ці деталі з довідника ОБСЄ для медіа добре показують, як змінювалося призначення виставкового простору. На час зустрічі МВЦ став місцем одночасної роботи делегацій, преси та організаторів міжнародної події.

Хто представляв держави та ОБСЄ

На засіданні працювали міністри закордонних справ та інші керівники делегацій. Серед учасників були очільник німецького МЗС Ґідо Вестервелле, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров та помічниця державного секретаря США з питань Європи та Євразії Вікторія Нуланд.

Від ОБСЄ виступали, зокрема, генеральний секретар Ламберто Заньєр і президент Парламентської асамблеї Ранко Кривокапич. Українську сторону на відкритті представляв також прем’єр-міністр Микола Азаров.

Це було саме засідання Ради міністрів, а не саміт глав держав. Представництво делегацій відрізнялося, що видно з офіційної програми та оприлюднених виступів.

Євромайдан у контексті засідання

На початок грудня 2013 року в Україні вже тривали масові протести. Вони розпочалися після рішення уряду призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Подальше насильство щодо протестувальників і журналістів посилило увагу до ситуації.

Іноземні делегації приїхали до столиці саме в цей час. У матеріалі Гельсінської комісії США про київську зустріч зазначено, що протести стали однією з визначальних тем її політичного контексту.

5 грудня біля МВЦ відбулася акція представників руху «Стоп цензурі!» та Єврореволюції. Активісти передавали іноземним делегаціям звернення англійською мовою та фотографії побитих журналістів. Вони закликали звернути увагу на події 30 листопада й 1 грудня та направити до України спостерігачів.

За тогочасним повідомленням «Детектора медіа», звернення передавали, зокрема, Оксана Романюк і Наталія Соколенко. Так громадські активісти намагалися донести до учасників засідання те, що відбувалося за межами офіційних зустрічей.

Які рішення ухвалили в Києві

За підсумками засідання учасники погодили документи з кількох напрямів. Серед них:

• 01Протидія торгівлі людьми. Учасники погодили подальші кроки в межах роботи ОБСЄ із запобігання цьому злочину.
• 02Свобода думки, совісті, релігії та переконань. Окреме рішення стосувалося захисту цих прав.
• 03Права ромів і сінті. Документ приділяв особливу увагу жінкам, молоді та дітям.
• 04Енергетика й довкілля. Рішення охоплювали вплив енергетичної діяльності на навколишнє середовище та захист енергетичних мереж від природних і техногенних катастроф.
• 05Придністровське врегулювання. Ухвалили міністерську заяву щодо переговорного процесу у форматі «5+2».

Також учасники підтримали продовження процесу «Гельсінкі+40», пов’язаного з наближенням сорокаріччя Гельсінського заключного акта.

Офіційний підсумок ОБСЄ описує ці домовленості як результат роботи київської зустрічі. Водночас ухвалення документів не означало автоматичного розв’язання проблем, яких вони стосувалися.

Про що не вдалося домовитися

Не всі питання завершилися спільним рішенням. За звітом британського уряду після засідання, учасники не досягли консенсусу щодо документа про безпеку журналістів. Не вдалося погодити й міністерську декларацію щодо Афганістану.

Тому виступи окремих делегацій, звернення активістів та ухвалені документи варто розрізняти. Публічна заява представника певної держави ще не означала спільної позиції всіх учасників ОБСЄ.

Особливо відчутним це було в питанні журналістської безпеки: біля виставкового центру активісти передавали свідчення насильства щодо медійників, а спільного рішення із цієї теми за підсумками зустрічі не з’явилося.

Яке місце ця подія посідає в історії МВЦ

Засідання Ради міністрів ОБСЄ додало до історії МВЦ дипломатичну сторінку. Комплекс прийняв делегації десятків держав і забезпечив простір для події, за якою стежили далеко за межами України.

Водночас пам’ять про грудень 2013 року пов’язана з обставинами, у яких відбулася зустріч. Усередині МВЦ обговорювали міжнародну безпеку та права людини. Українське суспільство в цей самий час вимагало захисту цих прав у власній країні.

Для історії виставкового центру це важливий епізод: він показує, як одна будівля може ставати місцем подій зовсім різного масштабу й змісту.