Архітектура МВЦ від ескізу Януша Віга до виставкових павільйонів

Як виникла ідея МВЦ

Ідея створення великого виставкового комплексу належала Віктору Ткаченку, який тоді очолював Київський палац спорту. Для її реалізації заснували компанію «Міжнародний виставковий центр». За офіційною історією МВЦ, ініціатором її створення виступив саме Палац спорту.

Цей зв’язок допомагає зрозуміти походження проєкту. Йшлося про новий великий майданчик для подій, а отже, про будівлю, яку з самого початку потрібно було пристосувати до потоку відвідувачів, монтажу обладнання та зміни експозицій.

Компанію заснували у 1999 році, а комплекс відкрили в жовтні 2002-го. Першим заходом став Міжнародний промисловий форум «Виробництво і захист — 2002». Промислова тематика добре пояснює вимоги до простору: експонати тут можуть бути значно більшими й важчими за те, що відвідувач звик бачити у звичайній виставковій залі.

Януш Віг та архітектурний задум комплексу

Автором ескізного проєкту МВЦ став Януш Віг. В енциклопедичних та університетських публікаціях його ім’я також подають як Янош Віг. Саме так він представлений у Великій українській енциклопедії.

Архітектор народився в Ужгороді, у 1970 році закінчив Київський художній інститут, а згодом працював у Київпроєкті. Його професійна біографія тісно пов’язана зі столицею. Серед робіт, до яких він причетний, є будівлі посольств, комплекс інститутів міжнародних відносин і журналістики, готелі та реконструкція київського фунікулера.

Тож навіть якщо ім’я Віга вам не знайоме, його роботи цілком могли траплятися під час прогулянок Києвом. Виставковий центр на Лівому березі став ще одним великим громадським об’єктом у цьому переліку.

Ескізний проєкт задає загальну архітектурну ідею. Проте між задумом і будівлею, яка приймає тисячі відвідувачів, лежить велика робота: конструктивні розрахунки, інженерні мережі, організація входів, службових приміщень і шляхів руху. У випадку МВЦ до неї долучилися інші архітектори та фахівці.

Хто працював над проєктуванням і будівництвом

Проєктні роботи очолювало АТ «Київпроєкт», головним архітектором проєкту будівництва був Едуард Сафронов. Архітектурний розділ другої черги, до якої входили другий і третій павільйони, виконувала майстерня «Архітектор Гершензон» під керівництвом М. Гершензона.

Серед учасників будівництва МВЦ називає «Укрмонолітспецбуд», «Сейм-93», «Енергомонтажвентиляцію» та УкрНДІпроектстальконструкцію. Анатолій Ткаченко керував центром від початку його спорудження.

Отже, в історії комплексу є кілька різних ролей: ініціатор створення, автор ескізу, архітектори окремих черг, інженери та будівельники. Такий розподіл особливо важливий для великого об’єкта, який розвивався поступово.

Як розростався виставковий центр

Після відкриття МВЦ продовжував розширюватися. У повідомленнях про комплекс середини 2010-х років ішлося про три павільйони загальною площею 58 тисяч квадратних метрів. У липні 2017 року центр оголосив про початок нової черги будівництва. Серед її складових називали двоповерховий виставковий павільйон, конференц-зали та адміністративно-сервісні приміщення.

Програма розвитку була ширшою: у ній також згадували додаткові зали, офісно-готельний корпус і паркінги. Це були оголошені плани, тож перелічувати їх як уже збудовані частини МВЦ було б неправильно.

Нині офіційний опис комплексу містить чотири павільйони. Четвертий має виставкові зали на двох поверхах. Загальна площа МВЦ становить 73 228 квадратних метрів, із яких 38 681,5 квадратного метра припадає на виставкові зали. Решта простору потрібна для роботи комплексу поза самою експозицією.

Навіщо виставковій залі стільки висоти

За технічними характеристиками МВЦ, висота залів до ферм покриття в центральній частині становить від 14 до 25 метрів, а в бокових частинах — від 8 до 9,5 метра. Це не просто запас повітря над головами відвідувачів.

Висота дає можливість працювати з великими експонатами та складними стендами. А для концертів важливими стають місце під сценічні конструкції, світло, звук і технологічні підвіси. Щоразу це окремий проєкт із власними розрахунками навантажень.

Ще одна важлива риса павільйонів — великі відкриті площі з мінімальною кількістю внутрішніх опор. Колона посеред зали може бути майже непомітною під час однієї події, але перекрити огляд сцени або завадити розміщенню великого стенда під час іншої. Чим менше таких перешкод, тим більше варіантів планування.

Як експонати потрапляють усередину

Поки відвідувач заходить через звичайний вхід, виставка вже пережила одну зі своїх найскладніших частин: монтаж. Обладнання потрібно доставити, розвантажити, встановити, під’єднати до мереж, а після завершення заходу виконати все у зворотному порядку.

Для цього в МВЦ передбачено 20 вантажних воріт, через які великогабаритні експонати можуть потрапляти безпосередньо до залів. Окремо комплекс має 18 вхідних груп для людей.

Павільйонам також потрібні електропостачання, вентиляція, кондиціювання, склади й допоміжні приміщення. Для відвідувача більшість цієї роботи залишається непомітною. Але саме від неї залежить, чи зможе чергова виставка вчасно відкритися.

Від виставкових стендів до міжнародного шоу

Можливості великих павільйонів добре видно на прикладі Євробачення-2017. Під час підготовки до конкурсу в МВЦ створили сцену, глядацькі зони та простори для роботи делегацій і журналістів. Для звичайного відвідувача виставок знайоме місце фактично змінилося до невпізнання.

В іншому форматі комплекс працював у грудні 2013 року, коли приймав Раду міністрів ОБСЄ. А у травні 2021-го в ньому відкрили центр масової вакцинації проти COVID-19. У кожному випадку завдання були різними, як і потреби людей, що приходили до МВЦ.

Ці приклади допомагають оцінити архітектуру комплексу через його використання. Відкритий простір, під’їзди, інженерні мережі та можливість змінювати внутрішнє планування дають організаторам основу. Далі під конкретну подію створюють власну схему роботи.

Архітектура, яка змінюється разом із подіями

У МВЦ можна приходити багато разів і щоразу потрапляти в інший простір. Змінюються стенди, сцени, проходи, світло та призначення окремих зон. Незмінною залишається будівля, яка дозволяє все це організувати.

Саме тому історія його архітектури складається і з авторського задуму, і з інженерних рішень, і з подальших перебудов експозицій. Від ескізу Януша Віга до щоденної роботи павільйонів тут довгий шлях, над яким працювали різні команди.