Апатія, дратівливість, байдужість до навчання і минулих захоплень, тривожні стани, проблеми зі сном та кошмари, – цілий ланцюжок психологічних та психічних розладів фіксують батьки у своїх дітей від початку війни. Дані опитування серед батьків оприлюднила Соціологічна група «Рейтинг».
Серед факторів, які можуть викликати у дітей травматичні психологічні стани, матері найчастіше фіксували страх перед гучними звуками (особливо це стосується найменших дітей до 9 років). Також відносно частіше фіксували дратівливість та апатію, байдужість до навчання (більш поширені ці прояви у дітей середнього та старшого шкільного віку). Крім того відносно частою проблемою є спалахи гніву, агресії (серед усіх дітей). Такі ознаки тривожних станів як страх перед майбутнім, проблеми зі сном, кошмари, проблеми з пам’яттю та концентрацією частіше фіксувалися у дітей старшого віку (16-17 років), відображення травмуючих подій в іграх та творчості – серед наймолодших (3-9 років).
60% дітей були свідками або учасниками тих, чи інших подій, пов’язаних з війною. Найчастіше діти, за словами матерів, зазнавали наступних травмуючих подій: розлука з рідними та близькими (28%), переїзд в інший регіон країни (25%), обстріли та бомбардування (24%), тривале перебування у холодному приміщенні (17%). Переїжджали за кордон – 11%, перебували в окупації – 8%, були свідком смерті рідних або близьких – 6%, втратили житло – 5%, зазнали голоду та відсутності води – 5%.
19% опитаних матерів дітей проживають сьогодні поза домом. 20% – виїжджали з регіонів проживання, але вже повернулися. 61% – не змінювали місце проживання.
20% опитаних вважають своє сучасне місце проживання небезпечним. Найбільше таких проживають у деокупованих, прифронтовних регіонах та в Києві.
87% матерів зазначили, що їхні діти не потребують психологічної підтримки або допомоги, 13% – зазначили, що потребують (найчастіше це діти внутрішньо переміщених осіб та тих, хто переїжджав але вже повернувся, матері дітей середнього та старшого шкільного віку). Лише 5% матерів зверталися за останні три місяці за психологічною допомогою для дитини, 93% з них змогли її отримати або через персональний візит до психолога (78%), консультацію онлайн (18%) або телефоном (7%).
