Христина Ципак життя ділить на “до” 15 серпня і “після”. В середині літа, під час масованого ракетного обстрілу, ракета з росії влучила в її будинок в селі Ставчани на Львівщині. В середині будинку знаходилися діти та бабуся, чоловік – захищав Україну на фронті.
«15 серпня впала ракета, яка рознесла наш будинок. Ми тоді були в будинку, а діти спали. Даринка збудилася від гулу ракети, а я вийшла на вулицю з телефоном дивитися в телеграм, де летять ракети, і, в той момент, – одна поцілила в мій будинок. Вибуховою хвилею мене відкинуло аж за сусідський паркан. Все завалилося. Я думала, що тої сторони будинку, де діти спали, вже нема. То диво, що вони – живі. Макар ще спав, і так того не усвідомив, а Дарина не спала – то було страшне. Тепер, як тривога – то в неї паніка. В нас потріскав фундамент, стіни несучі, піднесло дерев’яне перекриття метрів на десять! Якби ми були в підвалі тоді, то напевно б загинули, бо підвал завалило повністю», – розповідає Христина Ципак.
Сьогодні жінка з двома дітьми та чоловіком живуть у сестри по сусідству. В той день в Ставчанах російська ракета знищила три будинки: два вже відбудували, а дім пані Христини досі до зими не готовий, бо лиш домурували стіни, накрили дахом та поставили вікна.
«Держава нам ще нічим не допомогла. ОТГ допомогло, пожежники, газовики працювали, бо газ протікав. Від ОТГ ми отримали 90 тисяч гривень, але їх навіть на вікна не вистарчило. До цього часу ми зводили будинок своїми руками і силами: мали заощадження, бригади не мали, то сусіди, знайомі та родичі відбудовували», – розповідає Христина Ципак.
Христина Ципак віддала доньку Дарину на психореабілітаційну програму для дітей війни Hope for Kids від Благодійного фонду HopeUA. Там дівчинка 21 день працювала з психологами та психотерапевтами, а координатор Благодійного фонду HopeUA Марія Кулик перейнялася історією сім’ї, яка досі не може жити в своєму домі. Будинок після ракетного обстрілу до зими не готовий. Фонд знайшов будівельну компанію, яка забезпечила людей будматеріалами та всім необхідним, щоб завершити ремонт будинку з середини.
«Ми познайомилися з пані Христиною, коли її діти були на реабілітації у проєкті нашого фонду. Діти, після падіння ракети, отримали важкі психологічні травми, і Фонд вирішив допомогти цій родині. Бо, коли ми говоримо, що на Львівщині війни нема – то ми не зовсім бачимо реальність. Ми знайшли прораба, який порахував скільки всього потрібно, і знайшли будівельну компанію Trade Lions Retail , яка нам привезла будівельні матеріали. Крім того, люди, які будуть робити ремонт – це переселенці з Криму та Харкова, які самі залишили свій дім через війну, а на Львівщині об’єдналися в будівельну бригаду допомагати іншим, і Фонд їм також допоміг свого часу», – розповідає Марія Кулик, координатор соціальної роботи БФ HopeUA.
За доброї погоди люди встигнуть відремонтувати дім до зими. Ставчани оговтуються від ракетних атак солідарністю людей та щоденним, сільським життям: гуси, кури, господарка. Діти катаються на качелях та будують дитячі “халабудки” – свої власні хатки, куди не прилетить ворожа ракета.
