Діти війни – це категорія усіх дітей України. До та після повномасштабного вторгнення, діти в Україні пережили: втрату батьків, холодні підвали Маріуполя, окупацію, втечу через російські блокпости, голод, розстріл друзів. Майже всі діти в Україні не можуть спати від повітряних тривог і “прильотів”.
Психічне здоров’я маленьких українців – глибоко порушене. Війна вкрала в них безтурботне дитинство та право на щастя. Невідомо скільки дітей в Україні мають психічні розлади через війну. Статистика не ведеться.
Ми говоримо з дитячою психологинею Марією Сковрон, фахівцем проєкту Hope for Kids, який тривав на Львівщині у три етапи. В проєкті взяло участь понад сто дітей з усієї України. Діти пройшли програми психологічної реабілітації та оздоровлення.
Марія Сковрон, психологиня проєкту HOPE FOR KIDS
«Дуже помітний результат програми ми бачимо на другому, третьому тижні. Діти починають добре спати, вони починають говорити відверто про свої страхи та емоції, починають нам відкриватися…»
На проєкті Hope for Kids, організоване Благодійним фондом HopeUA, я відповідаю за організацію терапевтичних груп психологів та психотерапевтів. Основне моє завдання – допомогти діткам стабілізуватися, відновити свій психоемоційний стан, дати їм можливість подолати труднощі та виклики, які створила війна.
Чи була Україна готова до такого масового явища, як посттравматичний стресовий розлад у дітей?
Частково була готова. Багато дітей вже мають стабільну і резильєнтну психіку до війни. Ми живемо в цей нелегкий час вже досить довгий період, бо війна триває 8 років. І це явище війни, до якого ми звикли, потік поганих подій та новин – все це вже адаптувало психіку дітей. Звичайно, до цього не можна звикнути, з цим не можна змиритися, але, в певній мірі, ми маємо трохи сильніше психічне здоров’я у дітей.
В чому унікальність вашої програми в Україні?
Унікальність нашої програми полягає в поєднанні різних методик: відпочинку, відновлення та психотерапії. А також ми працюємо не лише з дітьми, а й залучаємо в цю роботу батьків. Наша програма – дуже адаптативна. Відповідно до потреб дітей ми змінюємо підходи наших фахівців. Наша програма опирається на техніку зцілення «Діти і війна», яка впроваджена в Україні з 2014 року. Тобто, велика кількість дитячих груп в Україні вже пройшли ці техніки стабілізації.
Програма «Діти і війна» складається з 5 групових занять. Попередньо ми робимо скринінг цих дітей, дивимося чи підлягають вони під цю програму. Є діти, дуже сильно травмовані війною, які потребують більше індивідуальної терапії. Програма «Діти і війна» має наукове підгрунтя.
Також ми використовуємо психотерапевтичні практики арт терапії, “символ – драми” та індивідуальні терапії. На початку програми ми обстежуємо дітей і визначаємо їх рівень тривожності, стресу та посттравматичному розладу, щоб зрозуміти скільки кожній дитині потрібно психотерапії.
На завершальному етапі програми ми складаємо рекомендації для батьків, щоб вони знали, як працювати з дитиною в майбутньому. Коли діти пройшли терапії ( індивідуальні і групові) – ми знову робимо скринінг, і можемо побачити, – як змінився стан дитини: наскільки знизився рівень стресу, наскільки дитина стабілізувалася.
Є випадки, коли якійсь дитині ця програма не підійшла. Адже, в залежності від травми та від рівня стресу, хтось буде потребувати ще більше терапії, бо тільки почне згадувати і відчувати свій травматичний досвід.
Багато дітей взагалі не розуміють своїх емоцій і вони не знають, як ними ділитися. Вони не знають, як сказати про свої відчуття тривоги. Дуже часто це виливається в дисадаптивну поведінку: злість, агресію, нечемність.
Діти можуть порушувати правила проєкту, які встановлюють психологи. Часто діти не хочуть говорити, порушують дисципліну. Ми їх розуміємо і намагаємося максимально згладити та допомогти.
Який шанс, що ці діти забудуть травматичний досвід війни і почнуть жити наповненим життям?
Досить високий. Я не скажу, що вони забудуть про війну, але вони точно пропрацюють цю травму. Діти зрозуміють, що справилися з нею, навчилися жити далі. Нажаль, багато дітей після реабілітації на Львівщині змушені знов повернутися у свої “міста війни” під обстріли та сигнали тривог…
Унікальність програми полягає в тому, що ми даємо дітям можливість побачити майбутнє. Багато діток – не впевнені в своєму майбутньому, вони не можуть його уявити. І, коли ми пропрацьовуємо всі ці травми, то даємо їм відчуття безпеки.
Як війна змінила психіку наших дітей?
В наших дітей були ознаки гострого, середнього і легкого ступеню посттравматичного синдрому. З діток, які пройшли програму – 65 % мали помірний і гострий тип посттравматичного розладу. Після проходження програми – 38% дітей стабілізувалися.
Також батьки отримали скринінги та рекомендації, як правильно працювати з дітьми вдома. Ми надали дітям можливість в майбутньому також звертатися до психологів. Частина дітей однозначно потребуватимуть ще психотерапевтичної допомоги, адже ці діти пережили доволі важкі, психологічні травми. Є діти, котрі були по 9 місяців в окупації, втратили своїх рідних, – такий досвід потребує по протоколу довгої, психологічної реабілітації та допомоги.
Про що розповідають діти, коли починають Вам довіряти?
Всі історії дітей не проходять повз мене. Вони всі є вражаючими і емоційними. Дуже запам’яталася історія з першого нашого проєкту. Це історія дівчинки, яка виїжджала з Херсона, і на очах якої вбили її друга – однокласника. І дитина це бачила. Це було для неї дуже травматично, бо вони товаришували, жили поблизу. І ця дівчинка не могла в той час плакати чи проявляти емоції, бо вона з батьками знаходилася на російському блокпосту. Цій дитині наказали бути тихо, не дозволяли виходити з автомобіля та допомагати. І дівчинка розповідала мені, як відбувався цей виїзд. Це було жахливе знущання, коли викидали її валізу і змушували ставати на коліна. І це говорить дитина 11 років, яка пережила цей жах. Нажаль, вона запам’ятає його на все життя…
