Родина Петрусенків, переселенців з Бахмута, яку військові врятували напередодні окупації міста, отримала у подарунок власне житло – нову квартиру у Дніпрі. Першим в нове помешкання зайшов кіт Маркіз, якого також вивезли з Бахмута наші військові.
Наймолодший член родини – 7 річний Стас не може повірити, що тепер можуть жити у власній квартирі. А рік тому родина ховалася від потужних ворожих обстрілів у підвалі та готували їсти на вогнищі. І, навіть, коли російська ракета прилетіла в їхній будинок – евакуюватися вони не хотіли.
“Було дуже важко. Були страшні прильоти. Перед тим, як ми вже від’їжджали, били особливо сильно. Ракети падали на будинки, на подвір’я людей. Це було дуже страшно, – розповідає Інна Петрушенко.
Одного разу взимку, коли українські військові об’їжджали вулиці Бахмута, боєць з позивним “Стоун” побачив, як маленький Стас допомагав батькові рубати дрова.
Я побачив цього хлопчика з кіркою в руках, з шахтарською кіркою, як він допомагав батькові колоти дрова. Я до нього підходжу і кажу: “А що робить цей хлопчик тут, серед цього пекельного міста?”
І так ми познайомилися зі Стасом. Він мені показав, як вони жили, де він живе, піднялися на 5 поверх, він показав ту квартиру.. І з того моменту в мене серце просто розірвалося, – розповідає Петро Волощенко “Стоун”, військовослужбовець-рятівник родини.
“Стоун” вмовив родину виїхати з пекельного місця. Для евакуації Стаса, його старшого брата, батьків та кота Маркіза військові організували спецоперацію.
Заїхало кілька джипів супроводу: були снайпери, снайперські групи, які швидко зайняли позиції і прикривали нас. Як потім з’ясувалося, були ще танки які нас прикривали, – розповів Денис Петрусенко, батько Стаса.
Коли Стаса питають звідки в малого стільки сміливості, він каже: “Звідки, звідки..З Бахмута!”
Родину евакуювали до Чернівців. Там вони більш ніж пів року мешкали в шелтері. Стас продовжив спілкуватися з рятівником родини, а “Стоун” – турбувався про сім’ю Стаса. Разом з волонтерами шукав для них квартиру.
Такі діти трапляються один на мільйон і це майбутнє нашої України. І тоді, коли ми вже виїжджали під обстрілами, а час порятунку йшов на хвилини, я сказав йому цю фразу: “Стас, Ти майбутнє України”
Історія родини Петрусенків не залишила байдужими доброчинців Благодійного Фонду HOPE UA. Вони зібрали гроші на купівлю нової квартири у Дніпрі – ближче до дому, а волонтери громадської організації «ВПО України» допомогли зробити у ній ремонт.
Історія їх порятунку – диво. І ми вирішили об’єднати зусилля і купити його сім“’ї нове житло. Війна принесла страшні втрати: людські, матеріальні. Ми маємо сьогодні тисячі сімей в Україні , які втратили житло. Тисячі і тисячі українців стали бездомними. Ми маємо об’єднуватися і допомагати своїм. Давати нашим землякам віру в життя. Не треба думати, що прийдуті іноземці і тут нам відбудують Україну і житло людям. Ми маємо помагати своїм самі. Дякуємо іноземним партнерам, які технічно нам допомагають, але відбудовувати маємо ми самі. Так як ми сьогодні захищаємо нашу землю самі: своїм здоров’ям та життям, – так само ми маємо потім самі відбудовувати свої житла і своє життя» – розповідає співзасновник БФ HOPE UA Ігор Гринкевич. А небайдужі з ГО “ВПО України” допомогли облаштувати квартиру меблями, щоб родина почувалася, як вдома.
фото Суспільне телебачення
