«Сьогодні ми втратили нашого близького друга і колегу Артура Асадова… Це неймовірно добрий та завжди веселий хлопець з нашого продакшена. Вже рік на обороні України. Ком в горлі, не можу сказати ні слова. Йдуть найкращі… Артур ми твої боржники.» — так написав у своєму ФБ товариш загиблого Любомир Левицький, український режисер
https://www.facebook.com/photo/?fbid=6007577822662238&set=a.244209082332503.
Однак для Артура ця війна стала справжньою особистою драмою, яка пройшла просто через його родину – на стороні РФ воював його рідний батько. «Вбив би я свого батька? Напевно ні. Років до 15 батько був поряд зі мною. Він мене багато чого навчив, зокрема військовій справі. Я б не міг його вбити, навіть якби хотів, він не бере участі у бойових діях, сидить десь у штабі. А ось під суд я його відправив би, це так», так Артур говорив про цю ймовірну ситуацію в інтерв’ю https://www.rbc.ua/
У ЗМІ раніше публікували інтерв’ю з загиблим. У ньому він розповідав про стосунки зі своїм батьком, який незважаючи на те, що кар’єру військового розпочав в Україні, нині служить у рф.
«Він мені написав: «не бери до рук зброю, Київ одразу візьмуть». У березні написав, що Україна довго не протягне, Зеленський поїхав до Європи і нам хана. Я в цей момент був у лісі і записав йому відео: «Ходжу, ходжу не можу знайти росіян, де вони зникли. Можеш підказати, бо незрозуміло?». Він промовчав.
Я йому завжди відповідаю: «Щось я не бачу [ваших] результатів» або «Бать, у тебе по ходу стареча деменція починається». Він пише, мовляв, зараз усе зміниться. Але я бачу, що в нього надія на перемогу рф згасає.
Він вважає, що у Бучі та Ірпені — це фейк. Я йому – пишу: «Блін, я там був, я бачив це все». Те саме, коли ми зайшли в Ізюм. Він каже: «ти в будь-якому випадку мій син». Якось навіть написав: «О, у тебе гарна форма». Якщо він питає, як справи, я йому: «Все добре, працюю», або: «Працюю, полонених взяли».
Артур родом з окупованої частини Донецької області. Його батько починав військову кар’єру в Україні.
