Сьогодні, у третій четвер травня, в Україні відзначають День вишиванки. Це одне з найпопулярніших народних свят, яке у цьому році припадає на 18 травня. Воно було започатковане у 2006 році у Чернівцях, і дуже швидко набуло популярності. Однак цього року його відзначають у стилі мілітарі – військовий час впливає навіть на таку традиційну сферу, як народні вишивки.
Звісно, вишита сорочка не є статутним одягом ЗСУ, однак військові, і не тільки, можуть використовувати їх у якості святкового одягу. Для військової вишивки притаманне шиття зеленим по зеленому, крім того вона стилізована під звичний військовий одяг, як рукави з манжетами на ґудзиках чи еластичних гумках, комір-стійка, широкий розріз для зручного вдягання. До речі, колір олива не такий маркий, на відміну від білого, також він не втрачає відтінок навіть після багаторазового прання та сушки.
Ідея вишиванок для військових не є чимось принципово новим. Ще в деяких зразках одностроїв українських військових на початку ХХ століття, використовувались вишиті сорочки. І навіть в УПА-Захід були популярними демісезонні кітелі з невеликим розрізом в районі коміра, щоб була помітною вишита сорочка.
Вишиванки притаманні для всіх регіонів України – від Закарпаття до Донеччини, і навіть Кубані. Також свої вишивки мають кримські татари.
Волинська область
Сорочкам притаманні чіткі, геометричні візерунки, а простота виконаної композиції додає вишиванкам вишуканості. На біло-сірому полотні вишивають червоною ниткою. Рослинним мотивам надають перевагу на півдні області.
Закарпатська область
Тут народ не обмежував себе у виборі кольорів, та найпоширенішими все ж були червона та чорна барви. А вишивали зигзагоподібної форми, так звані “каракулі”, або ж кривулі. Сорочку цього регіону можна зустріти як вишиту лише білими нитками, так і багатоколірну.
Київська область
На Київщині вишивали геометричні візерунки рослин у білих, коралово-червоних або ж чорних барвах. Перевагу надавали білому з вкрапленнями зеленого та червоного. На вишиванках красувались хміль, стилізовані грона винограду, ромби та інше. Для вишивки певний період використовували і сині кручені бавовняні нитки “заполоч”. Та з часом їх замінили чорними, оскільки сині швидко линяли.
Одеська область
Традиційні одеські сорочки з пухликами шили з білої бавовняної тканини. Пухлик — це збирана тканина на рукаві трохи нижче плеча. Саме пухлик додає рукавам пишності та об’єму. Стоячий широкий комір густо збирали у дрібні “зморшки”, які оторочували тоненьким рубчиком. Верхній край рукавів призбирували, а нижню вишивали геометрично-рослинним візерунком у техніці хрестика. Основними кольорами були переважно червоний, чорний, синій та жовтий. Вузенькою смужкою обробляли краї рукавів.
Черкаська область
Геометричні та рослинні мотиви на вишиванках виконували червоною ниткою.
АР Крим
Кримські татарки теж любили вишивати. Природно, що їхня вишивка відрізняється від більшості типових на материковій Україні. Важливими тут є контрасти (які можна побачити й на народному верхньому одязі). Вони часто використовують квітчасті орнаменти з ніжними кольорами, правильно підбираючи кожну квітку. Головні знаки, використовувані майстрами тут такі: жіночій знак — вигнута гілка (егрі дал) — означає мінливість, динамічність, розвиток. Чоловічий — родове дерево — надійність, стійкість та сила. Гвоздика – літня людина. Тюльпани символізують молодих хлопчаків, а рози – жінок. Є також символ «марам», який досить часто зустрічається на вишивці і орнаментах, особливо головних покривалах і поясах з широкої вовняної тканини (учк’урах) – це «дерево життя».
