Цілком ймовірно, що вже у цьому році Кримський півострів буде звільнено. Це, звісно, поки не факт, однак ймовірність цього таки достатньо висока. У будь-якому разі, це сценарій, який втілиться у прогнозованому майбутньому. На жаль, 9 років окупації змінять і півострів, і його мешканців – ми не можемо знати в якому стані буде півострів на момент звільнення. І навіть після звільнення склад його мешканців зазнає суттєвих змін. Звісно, демографічні зміни зачеплять усю Україну, але саме у Криму вони будуть найбільшими. Крим був своєрідною «фішкою» володимира путіна, він особливо пишався цим здобутком. І саме тому з особливою ретельністю втовкмачував у російські голови, що «росія тут назавжди». З цієї ж причини тут з’явилось особливо багато окупантів, які будь-що прагнули поселитись на благодатному Південному березі, сприймаючи його як свій законний трофей. Плюс місцеві колаборанти та ті, хто просто зневірився в поверненні України. Водночас були і ті, хто всі роки окупації знав – рано чи пізно Україна повернеться. Хоча б тому, що законність та право мусять торжествувати. Ситуацію на Кримському півострові, як вона змінилась, і які зміни можуть нас чекати у найпівденнішому регіоні України, розбираємо із керівником Кримсько-татарського ресурсного центру Ескендером Барієвим.
Пане Ескендере, найперше хотілось би розібратись із демографічними змінами на півострові протягом окупації. Як вихідну точку беремо 2014 рік, до окупації.
Демографія півострова почала штучно змінюватись з 1783 року, коли він був окупований російською імперією. У Кримському ханстві кримські татари були більшістю, однак у російській імперії перетворились на меншість. А у 1944 році взагалі були депортовані, і на півострові не залишилось жодного кримського татарина. Повернення почалось наприкінці 1980-х років, а наприкінці 1990-х вже було 243000 киримли, тобто 13%. Українців тоді було 600000, або 24-25%, етнічних росіян близько 65% всіх мешканців. Далі чисельність кримських татар поступово зростала, і напередодні окупації досягла 300000. Цифра є приблизна, адже тривалий час не було перепису, тому дані беремо з інших джерел, наприклад із даних МВС. Разом з тим змінювалось і ставлення до України – кількість тих, хто хотів повернення у росію, стала зменшувалась серед усіх груп населення.
Від початку окупації вони почали переслідувати кримських татар, які продемонстрували свою позицію, коли 26 лютого 2014 року вийшли до Верховної ради Криму з протестом проти російської окупації. Так само вони переслідували киримли і за інші, вигадані ними справи. Так вони витісняли нелояльне до росії населення з Криму.
У 2022 році з півострова виїхало понад 63000 кримчан. Далі виїзд продовжився, адже вони проводили масову мобілізацію. Для нас це проблема, однак ми не хочемо, щоб наші люди брали участь у війні проти України.
Водночас окупанти робили все, щоб збільшити у Криму кількість росіян, створити для них умови. Для цього збудували автошлях Таврида, кримський міст. Для цих будівництв залучали мешканців країн Центральної Азії, потім їх кидали, однак частина з них залишилась у Криму. Є різні оцінки, скільки за роки окупації у Крим переїхало громадян росії, називають мільйон, півтора мільйона, однак за нашими оцінками це не менше 600 000.
А от якщо говорити про географію, де їх розселяли? Які регіони були пріоритетними, чи поселялись вони, до прикладу, в степовому Криму?
На Південному березі поселялись здебільшого заможні росіяни. За допомогою корупції вони купували землю, нерідко міняючи заповідний статус території, якщо була така потреба. У Сімферополі та Севастополі будували житло для військових. Вони отримують доплати до зарплати на оренду житла, російська влада полегшувала їм умови придбання житла. Найчастіше поселялись у Севастополі, Феодосії, Керчі. Вони планували збудувати військове містечко у Сакському районі – про це говорив і гауляйтер Аксьонов. Однак часто ці новобудови призводять до екологічних проблем, оскільки до багатьох будинків не підведено каналізацію. Найбільше окупанти селились у південному та центральному Криму. У північному їх не так багато поселилось. Однак проблема у тому, що ми не знаємо, у якому стані ми отримаємо Крим після звільнення. Тому моделюємо різні ситуації, які можуть виникнути – і теперішню, і найгіршу.
Проблема у тому, що протягом окупації вони отримали різними шляхами різноманітне майно, тому намагатимуться у будь-який спосіб залишитись в українському Криму. І це будуть не поодинокі факти, а масове явище. Тому нам треба зробити все, щоб незаконні поселенці залишили півострів.
Першим кроком, який треба зробити одразу після звільнення – створити реєстр та облікувати всіх, хто живе у Криму. Вони повинні отримати тимчасовий документ, назвемо його аусвайс або посвідчення особи. А вже після того компетентні органи мають з’ясувати законність їх перебування в українському Криму. Справа у тому, що за міжнародним гуманітарним правом ми не можемо їх просто так видворити за межі України. Тому треба створити умови, щоб вони самі покинули територію України. Для цього треба врегулювати українське законодавство.
Дія такого аусвайсу буде обмеженою в часі чи безтерміновою?
Він не може бути безтерміновим, його дія може тривати від року до трьох. Важливо, щоб у цей період працювали суди, які й будуть визначати законність перебування в Україні конкретної людини. Окремою проблемою є змішані сім’ї, які виникли за цей час, зокрема діти, які народились у цей період. Також діти, які досягли повноліття та отримали перший паспорт. Щороку у Криму 15000 повнолітніх отримувало перший паспорт. Тож за роки окупації таких додалось 150000. Їх перебування у Криму так само треба верифікувати.
Чи можна використати ці напрацювання на інших територіях, які будуть звільнені від окупації, передусім у Донецькій та Луганській областях?
Справа у тому, що там поселенців з росії не так багато. Причиною того є те, що там майже постійно велись бойові дії. Крім того, росіяни, які селились у Криму, були впевнені, що росія за жодних обставин не поверне півострів. І ця впевненість зберігається досі. Хоча більш завбачливі уже придбали собі житло чи то за кордоном, чи то у Краснодарському краї росії.
Але якщо ви пропонуєте запровадити на перехідний період тимчасовий документ, то це означає, що у Криму буде неможливо, або дуже проблематично, провести вибори будь-яких рівнів?
У Криму залишається військова адміністрація, а після перемоги – військово-цивільна. Тому у перший рік ми пропонуємо провести вибори у Курултай та оновити його склад. Справа у тому, що кримських татар не так багато, добре відомо, хто є хто. Ми хочемо, щоб система національного самоуправління допомогла військовим адміністраціям у реінтеграції Кримського півострова. Проводити повноцінні вибори буде можливо згодом.
Серед колаборантів були різні люди. Більшість кримських татар є за повернення України. Водночас, наскільки серед них була поширена колаборація?
Звісно, кримські татари – повноцінний народ, і серед нас є різні люди, у тому числі і колаборанти. Однак вони є винятком, а не правилом. Якщо говорити про мешканців Криму, то так чи інакше до колаборації мусіли вдаватись усі. Однак питання у тому, наскільки активною була співпраця з окупантом. Складно порівнювати лікаря, якщо він, звісно, не працював у військово-лікарській комісії, із колишнім працівником СБУ, який порушив присягу та перейшов на роботу у ФСБ. Для того, щоб зрозуміти ступінь колаборації з окупантами, ми розробили спеціальний тест, яким кримчани розбиваються на 12 категорій: чи мали вони російське громадянство, чи порушували дану присягу, чи виявляли ініціативу, наприклад працювали в окупаційних органах влади, чи балотувались в окупаційні органи влади.
Треба розуміти, що більшість кримчан погодяться жити при тій владі, яка створить їм умови для життя. Саме серед них треба виявити тих, хто активно підтримував окупантів. І треба зробити так, щоб вони самі покинули півострів.
Доволі часто можна знайти повідомлення, що у такому-от кафе на замовлення гостей увімкнули відому українську пісню, наприклад «Червону калину». Це такий прояв спротиву чи просто бажання послухати гарну пісню, не особливо надаючи значення її змісту?
Це така форма громадського спротиву. Адже у тих самих кафе відмовляли російським військовим, коли вони просили увімкнути наприклад гімн росії чи якусь подібну пісню. Особливо часто такі історії траплялись на весіллях, передусім на кримсько-татарських. Там, наприклад, часто співають пісню Верки Сердючки «Ще не вмерла Україна». Ця пісня не є забороненою, а люди бачать, що вони підтримують одне одного.
Така форма протесту має свою історію, і він був започаткований ще у місцях депортації кримських татар. Там завжди на весіллях виконували танець «Батьківщина», під час якого збирали гроші на підтримку національного руху. Коли окупанти зрозуміли це, вони почали особливо пильно відстежувати всі весілля кримських татар та карати і господарів, і гостей, оскільки бачили у цьому прояв спротиву.
Підсумовуючи розмову, чи можемо сказати, хто саме, які групи мешканців Криму, очікують на повернення України?
Це кримські татари та українці, а також росіяни, які народились у незалежній Україні. Якщо говорити за професійною ознакою, то тут складніше визначити, однак безумовно, що на Україну не очікують співробітники російських збройних сил та силових структур, саме серед них багато колаборантів.
Серед вчителів дуже неоднозначна ситуація. Вчителі історії та директори шкіл будуть стурбованими поверненням України, натомість для вчителів математики, фізики, інших предметів це не буде проблемою. Те саме і щодо вчителів кримсько-татарської мови. Реально на ЗСУ очікує близько 30% кримчан, трохи більше – не будуть раді поверненню. Однак для більшості це не має значення. І саме вони повинні побачити, що Україна – правова держава. Це дуже важливо, адже першими, хто увійде у Крим, буде ЗСУ. І важливо, щоб більшість кримчан побачила, що йдеться саме про визволення Криму.
