Римські оргії, тортури і страти: справжня історія святого Валентина

776
Римські оргії, тортури і страти: справжня історія святого Валентина

Про що вам не розкажуть продавці листівок та цукерок

Люди люблять красиві легенди. Сьогодні ми відзначатимемо свято, побудоване саме на одній легенді – День святого Валентина.

Навряд чи хтось точно вам скаже, що це був за такий Валентин і як конкретно він пов’язаний із закоханістю. Подейкують, був такий священик, який когось там вінчав або не вінчав, темна історія. Прийшла пора покінчити з цією невизначеністю. Давайте ж дізнаємося справжню історію святого Валентина, за матеріалами znaj.ua.

Більше одного

І відразу повідомимо вам ключову новину. Валентинів було кілька. Як мінімум, двоє. У Мартирологу, списку визнаних християнських святих, є згадка про якогось Валентині з Риму, який з якихось причин був обезголовлений у 269 році.

І там же можна знайти інформацію про Валентина Інтерамнського, який також був страчений десь в III столітті н.е. за те, що своїми проповідями навернув до християнства сина градоначальника міста Терні. Його мощі досі там зберігаються. Так що хоч якийсь доказ реальності хоча б одного Валентина у нас є.

мощі святого валнетина

Достеменно невідомо, чому Мартиролог згадує цих Валентинів, як двох різних людей з дуже схожою долею. Можливо, це була одна людина, а може і набагато більше. Історичні джерела про житіє багатьох святих взагалі фрагментарні і недостовірні.

Місто Терні (вого ж Інтерамна) знаходиться в ста кілометрах від Риму, так що один і той же Валентин теоретично міг проповідувати і там, і там.

мозаїка святий валентин

Але найцікавіше те, що в зв’язку із святом 14 лютого в католицьких джерелах згадується не Валентин з Риму і не Валентин з Терні, а дехто третій. Валентин з Африки. Під Африкою в даному випадку слід розуміти не весь континент, а римську провінцію, приблизно на території сучасних Тунісу та Лівії.

Таким чином, претендентів на звання того самого святого Валентина у нас виходить як мінімум троє. І всі троє ніяк, на перший погляд, не пов’язані з любов’ю, романтикою і якимись амурними стосунками. Вони були, в першу чергу, мученики. Звідки ж взялося в цій історії кохання?

Золота легенда

Ранні відомості про християнських святих ніколи не був надійним джерелом, вони скупі і суперечливі. Тому середньовічні богослови часто розширювали історії про святих, вносячи в них щось своє. І, само собою, вони ні перед ким не звітували і не повідомляли, звідки беруть відомості.

Близько 1260 року в Європі з’явилася книга ченця-домініканця Якова Ворагинського під назвою «Золота легенда». Кажуть, що в наступні століття вона була другою за популярністю після Біблії. Саме з цієї збірки історій про святих ми і черпаємо детальні відомості. Ось тільки нам не відомо, чи мав Яків якісь свої джерела інформації, користувався книгами та усними переказами, що не дійшли до нас, або просто фантазував.

Золота легенда

Саме з «Золотої легенди», наприклад, ми знаємо про святого Патріка, який вигнав з Ірландії змій. Святий Георгій і його перемога над Змієм, Марія Магдалина, як блудниця, історія Животворящого хреста і навіть житіє Богородиці – все це вперше з’явилося саме в «Золотій легенді».

І саме там міститься історія про якогось священика Валентина, який жив за часів імператора Клавдія II. Імператор тоді заборонив солдатам одружуватися, щоб вони не відволікалися від служби Риму на всякі дурниці. І нібито цей Валентин таємно вінчав солдатів з їх нареченими. І за це був страчений.

Вже після виходу «Золотої легенди», ближче до XIV століття, історія ця почала обростати новими подробицями. Як це часто буває з легендами і казками, з’явилися додаткові персонажі. Такі, як, наприклад, сліпа дочка тюремника, яка прочитала прощального листа Валентина і прозріла. Потім, в усних переказах, сам святий став коханим цієї дівчини, якій він в листі восвічувався в коханні. Написав, так би мовити, першу в історії валентинку.

Інша версія свідчить, що Валентин не була священиком, а римським патрицієм, таємним християнином, який благословляє своїх слуг на християнський шлюб. У цій версії, коли варта «накрила» підпільне богослужіння, Валентин обміняв життя слуг на своє. І всім їм розіслав перед смертю листи у формі сердечок. І від цих листів сліпі прозрівали, а жінки ставали красунями.

святий валентин

Ніякі серйозні джерела таку інформацію не підтверджують. Та й не можуть підтверджувати. Власне, навіть католицька церква у 1969 році виключила 14 лютого через списку обов’язкових для літургійного шанування свят. Оскільки ніяких серйозних доказів легенді не було, і немає. Хоча, в цілому, святкувати Валентина не забороняється, якщо у когось є бажання.

До речі, православна церква підійшла до цього питання з іншого боку. Там дні двох різних Валентинів, Римського і Інтерамнського, святкую в дві різні дати. І навіть не в лютому, а 6 і 30 липня.

Фінальну роль в становленні свята 14 лютого, як Дня закоханих, зіграв англійський поет Джефрі Чосер, який у своїй поемі «Пташиний парламент» згадав, що саме в цей день птахи знаходять собі пари. Але це просто поетичний прийом, не більше.

Язичницьке коріння

Звідки ж взялася сама дата 14 лютого, якщо нам не просто не відома дата страти Валентина, але і його точна особистість та історія? Тут все досить просто.

У 494 році римський папа Геласій I розгорнув кампанію по боротьбі з язичницькими пережитками. Одним з таких пережитків було свято Луперкалій, що відзначалося в Римі 15 лютого. Це було свято родючості і «божевільного кохання», яке супроводжувалося різноманітними сексуальними ритуалами.

картина

Само собою, християнська церква перейнялася моральним обличчям молоді. І вирішила, що язичницьке свято треба замінити на якийсь близьке по духу. Так і з’явився День святого Валентина, тільки тепер присвячений не божевільному язичницькому коханню, а смиренному, християнському та романтичному.

Втім, в XXI столітті День закоханих давно вже носить суто світський характер. І нічого поганого в тому, щоб в цей день взяти і порадувати якось тих, кого ви любите, немає. Головне, щоб це було щиро. З цим будь-який святий би погодився.